Реєстрація
Віктор Сапожніков: «Нововолинськ вистояв найважчі часи дев’яностих років. Нововолинськ – самодостатній»

Віктор Сапожніков: «Нововолинськ вистояв найважчі часи дев’яностих років. Нововолинськ – самодостатній»

13:05 11.11.2016
Але попри такий оптимізм міського голови, Нововолинськ сьогодні насторожено спостерігає за акціями протесту шахтарів. Видобування вугілля нині явно неприбуткова справа для міста, яке власне й з'явилося завдяки шахтам. Вони – державні, але в усі часи є головним болем міської влади. «Нас годують обіцянками», – різко заявляють сьогодні шахтобудівельники, які працюють на 10-ій копальні. Вони страйкують і голодують. Тому наш діалог з міським головою Віктором Сапожніковим починаємо з коментарів стосовно цієї ситуації.

Хто ці «ВИ», які повинні закінчити будувати ДЕРЖАВНУ шахту?

- Це – дежавю. Невиплата заробітної плати шахтобудівельникам виникла не вперше. У них сорок один напрацьований мільйон.

На минулому тижні я був у Києві разом із головою облдержадміністрації, а також із представниками профспілки, шахтобудівельниками, шахтарями. Міністр енергетики та вугільної промисловості України Ігор Насалик розповідав, як буде гарно реформувати вугільну галузь. Я намагався поставити запитання, але це вдалося лише після того, як нагадав йому, що ми - колеги. Адже, у свій час, Насалик був мером Калуша. «Дуже задоволений, що Ви намагаєтеся погасити борг із заробітної плати до нового року, звертаюся до нього. - Мені імпонує ваше бажання реформувати вугільну галузь і розуміння. Але є елементарна річ: у бюджеті закладено сто мільйонів на шахту № 10. Було 100 мільйонів, залишилося 50, із тих 50 мільйонів за десять місяців – нуль. Ті кошти, що надійшли, – кредитні. Із 50 мільйонів – нуль». Він одразу запитав у Анатолія Корзуна (директор департаменту вугільно-промислового комплексу,- «ВП»):

-А що, там щось залишилося?

- Ще 50 мільйонів є, - відповів Корзун.

- Буду робити все, щоб шахтобудівельникам заробітна плата була виплачена.

От така розмова. Я все ж поцікавився, коли буде виплачена заробітна плата і почув:

- Ну, будуть гроші, ми будемо щось робити.

Після наради, я підійшов до Анатолія Корзуна. Він сказав, що потрібні перерахунки в нових цінах, що кошторис застарів, що потрібно узгодити з Міністерством фінансів, і так далі.

-А цілий рік був! – апелюю до нього.

- Ну, Ви розумієте, вони нас те…, вони нас се….

Згодом знову мав розмову з Корзуном. Нагадав, що є тримісячна заборгованість із виплати заробітної плати, що шахтобудівельники вимушені застрайкувати, оголосити голодування. А мені їхати до голодних людей немає чого, бо зробив все, що міг. Ми цю ситуацію стримували скільки могли, але голодному вже нічого розказувати не треба, а треба платити гроші...

Кажуть, всі бюджети перевиконуються, що в державі гроші є. І не знайти хоч 10 мільйонів із 50, щоб заплатити заробітну плату людям... Це – нонсенс.

На наступний рік, зі слів міністра, для закінчення шахти потрібно 250 мільйонів гривень. Щоправда, він не назвав джерело, звідки це взяв,

- Якщо Ви її закінчите, то я знайду такі гроші, заявив, як з панського плеча зняв.

А хто «ВИ»? Губернатор? Міський голова? Хто ці «ВИ», які повинні закінчити будувати ДЕРЖАВНУ шахту?

Гунчик вважає, що потрібно мінімум 450 мільйонів для завершення будівництва.

 

-А на Вашу думку, скільки потрібно коштів, зважаючи постійні інфляційні процеси?

- Це залежить від бачення. Ставити нове обладнання чи вживане, переходити на арку, яка була в користуванні і вужча на 1-1,5 м, запускати дві лави чи одну. В результаті сформується кошторис, а сума прив’язується до долара.

Коли курс був – 24 грн, то,мабуть, було 450 млн, коли вже 26 грн, тут я не готовий сказати, можливо, й більше. Але йдеться про одну лаву з не новим обладнанням, а після капітального ремонту.

Моя думка: для того, щоб запустити на дві лави і рентабельну шахту, наголошую – рентабельну, то потрібно близько 750 млн гривень. Бо комплекс на одну лаву повністю з кріпленням та комбайном вартує понад 200 млн грн.

 

-А шахта окупиться за 8 років? Десь раніше озвучувалася така інформація.

- Не можу сказати про окупність, не знаю навіть, хто зміг це порахувати. Адже понад 20 років будуємо, ще почали за часів Радянського Союзу. Це ж які гроші були! Як ці гроші зараз збити докупи, навіть не знаю. Відомо, що витрати на сьогодні сягнули більше 1,5 млрд гривень. Закопати, закинути їх, залишити? Ну, не може держава, тоді потрібно знайти інвестора, віддати в концесію, потрібно брати кредити, але шукати вихід.

Уявіть, що ви працюєте на шахті, у вас є сім’я, яку треба прогодувати. Ви думаєте, що буде через два місяці, і нинішню зарплату вам не заплатили, і на наступний рік заплановано тільки 20 мільйонів. А їх вистачить, можливо, на півроку на загальношахтні витрати у разі, коли не будуть проводитися роботи, а лише підвозитимуть людей, плюс – робота вентилятора, котельні, бані, обігрів, освітлення, охорона... Як людина може себе почувати і що думати, коли вона не знає, як житиме в наступному році, чи матиме роботу, чи вже шукати іншу. Там сьогодні 350 чоловік. Скажіть людям, що грошей не буде, а то так: «Якщо ви …., то я…, може...». Це що, розраховано на те, що б люди розбіглися, а потім – приватизація? І куди розбігатися?

 

Жодного інвестора, який би вклав кошти в цю шахту, як вітчизняного, так і іноземного – не знаю

 

- Не так давно в обласній раді був голова Іваничівської районної ради Андрій Бадзюнь, який розказував про те, що поблизу Нововолинська один із іноземних інвесторів збирається побудувати теплоелектростанцію. Крім того, він готовий вкласти великі кошти у будівництво шахти № 10. Що ви знаєте про це? Було повідомлення на сайті «Волинські новини», що цей інвестор, про якого говорить пан Бадзюнь, має офшорну історію.

- До мене не звертався такий інвестор. Якщо будувати теплоелектроцентралі, то – біля шахти, а це іваничівська земля, до якої я не маю відношення. За цього інвестора не чув, не знаю, чую вперше від вас, і Бадзюнь до мене з цим питанням не звертався. Якщо навіть так, то чому він тоді, як голова районної ради, на території якої розташована шахта, що платить податки в Іваничівський район, не приїде до людей, які страйкують і голодують: «Все нормально, не хвилюйтеся, є інвестор, я його знаю!». Мені, скажу відверто, все одно, чи на Кіпрі, чи в Панамі, чи ще десь у нього гроші. Головне, щоб ці гроші повернулися в Україну із цього офшору і створили робочі місця.

 

- А до вас хоча б хтось з інвесторів звертався з пропозиціями добудувати, за умови передачі в концесію, цей об’єкт?

-Є такий інститут у Харкові «Гіпрококс». Я їздив туди, потім вони приїжджали в Нововолинськ та Сокаль. Пропонували біля нашої шахти або на території Львівської області побудувати завод із переробки вугілля на світлі нафтопродукти. Наше вугілля - молоде, співвідношення вуглецю, водню та кисню дає нормальні умови для того, щоб із однієї тонни вугілля отримати до 400 літрів світлих нафтопродуктів, тобто бензину або солярки. Вони говорили про закордонного інвестора з Австрії чи Швейцарії. Більше того, навіть привезли постанову Кабінету Міністрів. Я запитав, чому не можу знайти номер цієї постанови, а вони відповіли: «Уявіть, яка це буде конкуренція! Із будівництвом такого заводу 25% нафти в Україну не потрібно буде завозити ні з Росії, ні звідки. Тому сильна протидія». Так це чи не так, не знаю, але це були офіційні люди з офіційного інституту, де займаються проектуванням і будівництвом коксових та металургійних заводів в Індії, в Китаї, в Україні і т.д. Я був у цьому інституті, там понад 500 працівників-науковців.

 

-В який період це було?

-Півтора-два роки тому, після Майдану. Але справа не пішла. Потім ми зустрічалися в міській раді. Вони просили зустрічі на рівні Президента – не вийшло. Потім була ще китайська фірма «Sany», яка виготовляє всі засоби для видобування вугілля. Посередником виступала фірма із Дніпра, але й це не пішло. Та й не відчувалося там інвестицій. Була фірма, яка просто хотіла продати своє обладнання. Очевидно, їм обіцяли, що реалізують вугілля, а разом із вугіллям їм заплатять за обладнання.

Тобто, на сьогодні жодного інвестора, який би вклав кошти в цю шахту, як вітчизняного, так і іноземного, я не знаю.

 

- Якщо говорити про самого Ігоря Насалика, який очолює сьогодні профільне міністерство. Нещодавно народний депутат від Нововолинська Ігор Гузь висловив думку, що в Насалика немає бачення реформ вугільної галузі і тому немає фінансування.

- А я не хочу звинувачувати в усьому міністра. Людина нова. Все-таки він переконав уряд, що реформування галузі без коштів неможливе. Це вже це абсолютно правильно. Якщо закривати шахти (це називається реструктуризація), то на це також треба кошти: і на фізичне закриття, і на вирішення соціальних питань. Треба ж людині, яка все життя проробила на цій шахті і стояла 30 років на черзі на житло, дати якусь компенсацію чи ще щось. Або людині, яка пропрацювала 20 років і до пенсії залишилося 3 чи 4 роки, треба сказати: «Іди зараз на звичайну пенсію, а через 3 роки ти отримаєш підвищену як шахтар, якщо ти вибираєш такий шлях. Якщо ти зовсім молодий, ми тобі дамо 20 тисяч доларів на те, щоб ти свою власну справу відкрив, або заплатимо за те, щоб ти змінив свою кваліфікацію». І обов’язково слід заплатити заробітну плату.

Давайте подивимося. Те, що він пробує зараз щось зробити – це факт. Ще одне, Насалику важко переконувати, коли депутати, в тому числі і Гузь, прийняли спочатку коаліційну угоду, а потім його партійний бонза Яценюк прийняв Стратегію Уряду, яка передбачає купувати за кордоном вугілля і закривати наші шахти. А зараз винний міністр. Відмініть цю Стратегію, ви ж депутати! Внесіть зміни в закон – і тоді буде видно все. Безперечно, Насалик не шахтар, він про це говорить, але там є й шахтарі. Наприклад, директора департаменту Корзуна я знаю давно, перед ним був Крук, який мав гуманітарну освіту, а у цього – шахтарська освіта.

Давайте дамо міністру хоча би півроку, тоді я дам оцінку цій людині.

Для керівника головне – слово і діло. Перше, чи він закриє заробітну плату. Як розділити шахтарів і шахтобудівельників, адже ті і ті – під землею . Отже, і їм він повинен закрити заробітну плату. Що буде думати про цю країну, про уряд, про міського голову перед новим роком голодна людина?

Шахта будується на території Іваничівського району. Нещодавно я розмовляв зі своїм колегою Саганюком. В нього на прийомі була жіночка, яка скаржилася, що в будинку тече дах, а син працює на шахті «Бужанська» і йому затримують заробітну плату. Навіть з Володимира-Волинського їздять на роботу на ці шахти, як і з Іваничівського та Володимир-Волинського районів, а проблему вважають нововолинською. Хоча податки платять в Іваничівський район. Історично шахта називається «Нововолинська», водночас там 50 відсотків нововолинців. Як відсахнутися від проблеми?

 

- Навесні Нововолинськ відвідав голова обласної ради Ігор Палиця і був на будівництві шахти №10. Потім він зустрічався з активістами, профспілковими лідерами, керівництвом державного підприємства «Волиньвугілля», висловлював своє бачення про економічну модель рентабельності цих шахт. Озвучувалася інформація, що на зарплату і на роботу шахт витрачається більше грошей, ніж якби виплачувалася соціальна допомога вивільненим працівникам. Порушувалося питання щодо можливості будівництва збагачувальної фабрики. Що змінилося після цього візиту і чи дослухалися в Нововолинську до пропозиції щодо економічної моделі розвитку?

- Голова облради ознайомився з ситуацією. Це була оцінка не заочна, а наочна. Тому, я думаю, ця поїздка була корисна і йому, і людям, з якими він спілкувався, і, якоюсь мірою, мені як міському голові. Він людина нова, перед тим працював в Одесі, був народним депутатом. У Луцьку його знали, тоді як і у Нововолинську – не дуже. До речі, нам із його допомогою і за сприяння його Фонду «Тільки разом» вдалося побудувати спортивний комплекс у Нововолинську. Тому була користь і результат від цієї поїздки.

Є, однозначно, доля правди в його словах щодо рентабельності. Але у мене питання таке: ми будемо купувати вугілля за кордоном, возити його до нас, а тут закривати шахти як нерентабельні, людей виганяти, податків не буде, зарплати не буде, напруга у соціальній сфері, а ми возитимемо звідти вугілля?

В основному в Україні – збиткові шахти. Їх за часів Радянського Союзу було 200, за часи незалежної України – до 100, а зараз на тій території, яка нами контролюється, трішки більше 30. На нашій підконтрольній території залишився лише один ремонтно-механічний завод, який може ремонтувати обладнання. Тоді, коли ми ліквідуємо в себе галузь, не відомо, яку ціну нам запропонують за те вугілля, яке ми будемо ввозити в Україну. Ще одне, щоб шахту зробити рентабельною, потрібно вкласти в неї кошти, знайти господаря і рухатися далі. Можливе скорочення персоналу, щоб на поверхні було менше людей, а під землею більше тих, які добувають безпосередньо. Має бути ефективний інвестор, ефективний власник і так далі. Найпростіше закрити, а як потім побудувати, як відкрити? Жодної шахти в Україні не можна побудувати.

Як економіст Ігор Палиця на сьогодні абсолютно правий. Та я як міський голова, до якого йдуть люди зі своїми соціальними проблемами, до кінця з ним не можу погодитися.

 

- Але він не говорив про це як про аксіому, а реально і прагматично оцінював ситуацію.

- І логіка в цьому є. Сьогодні я вам скажу більше. На шахті «Бужанська» чотири профспілки, це більше розмов, ніж роботи. Я не хочу образити шахтарів, але я відчуваю, що там багато людей, які прийшли за пільговою пенсією, за регресними виплатами, за стажем, маючи підсобні господарства в селі, а не так, як мій батько та інші шахтарі, знімали із себе майку, всі були чорні і працювали в дві зміни до останнього поту.

 

- Як сьогодні складаються стосунки із вугільним магнатом Ахметовим. Чи бере він наше вугілля зараз?

- Ахметов возить своє вугілля з Павлограда на «Західенерго» - це м. Бурштин і м. Добротвір, бере частину польського вугілля з відповідною зольністю, наприклад 20 або 23, а наше він бере згідно із квотою лише після того, як воно пройде збагачення.

 

- Але він приймає рішення?

- Не він особисто, а його фірма. Шахта № 9 працює безпосередньо з постачальником і не на «Західенерго», а на Калуську ТЕЦ. В них зола нормальна, і вони напряму відвантажують без збагачення. На тій же шахті «Бужанська», якби була відповідна техніка, була б інша якість вугілля, а так у них зола інколи становить більше 50 відсотків.

 

Якби я щось хитрив, то нам би коштів не виділили

 

- Поговорімо на тему ваших відносин із головою обласної ради. Дійсно, в місті побудований якісний спортивний комплекс за кошти Фонду «Тільки разом» і частки з міського бюджету. Але й була ситуація через фінансування професійно-технічного училища, яке вже зареєстровано в районі. Була досить жорстка критика голови обласної ради щодо того, як ви бачите вирішення цього питання, йшлося навіть про ініціативи звільнення чи відставки вас з посади.

- Нічого у цьому житті немає вічного, але у нас нормальні стосунки. Ми зустрічаємося, ми обговорюємо питання. Якби не було нормальних стосунків, то, мабуть, і спорткомплекс не побудували б, адже він був вже побудований після цих заяв. Коли ці заяви прозвучали на сесії обласної ради, я приїхав і запитав: «Ігоре Петровичу, які питання до мене?» І ми разом обговорили, як вийти із ситуації, і ми вийшли з неї. Але тим, хто казав, що Нововолинськ знайде ті гроші, я доказав: у нашому місті була непроста ситуація – Нововолинськ потребував фінансової допомоги. І тому тільки на двадцять міст (не обласних центрів) з чотирьохсот в Україні держава виділила цільову субвенцію, і Нововолинськ її отримав. Я був правий, якби я щось хитрив, то нам би коштів не виділили.

І останнє. Ми так всі змагалися. З 1 січня буде обласний бюджет фінансувати всі ці заклади. Що це за зигзаги щороку по-новому? Повинна бути послідовність. То хто ж був правий? Але у мене немає претензій до Ігоря Петровича, думаю, що і у нього теж. Ми нормально спілкуємося, зустрічаємося, вирішуємо питання, які треба. Я думаю, що ця співпраця буде продовжена.

 

Є люди, які нічого корисного не зробили, але хочуть про себе заявити, а потім приходять до влади. Вони – Каліф на годину

 

- Якщо так станеться, що шахтарі будуть вивільнені, то для них повинні бути створені інші робочі місця. У вас непросте місто і в політичному, і в соціальному плані. Є у вас завод «Кроноспан», про який знову поширюється інформація, начебто там має збільшитися кількість шкідливих викидів. Будуть громадські слухання. То місту потрібні нові підприємства чи непотрібні?

- По-перше, будь-яке виробництво відносно шкідливе. Ми говоримо, що шахтарі хочуть працювати в шахтах. Це – небезпечне виробництво. Крім таких професійних захворювань, як силікоз легень, бурсит, ревматизм, є ще травми і т.д. У нас є два ливарних заводи (до речі, за Радянського Союзу зварювальнику і ливарнику давали молоко). Нещодавно там загинуло двоє людей.

Ми з вами сидимо зараз за столом. Ця плита, можливо, виготовлена на «Кроноспані» або на іншому подібному підприємстві. Ваше ліжко і шафа теж виготовлені з цієї плити, то це нешкідливо, а виробництво шкідливе?

Будь-яке підприємство, згідно із законодавством, робить проект, експертизу та потім повинно оголосити про наміри щодо будівництва або збільшення, якщо збільшується програма виробництва, зростання кількості викидів в атмосферу. Після цього законодавець передбачає громадські слухання. Є люди, які нічого не побудували, нічого корисного не зробили, але хочуть про себе заявити і показати себе борцями за людей. А потім приходять до влади і нічого не спроможні зробити. Як правило, вони – Каліф на годину. Це – політика. На жаль, дуже багато людей сьогодні прагнуть до влади і не розуміють, що це, насамперед, велика відповідальність, повсякденна робота. Мені сподобалися слова Андрея Шептицького, які я недавно почув. Дослівно не скажу, приблизно це звучить так: «Любіть Україну тихою і повсякденною працею». Дійсно так, а не рвати на собі сорочку і кричати вголос. І тоді Україна буде великою, могутньою, багатою і незалежною.

 

- Як у вас складається з політиками, від яких, певною мірою, залежить розвиток міста? Є народний депутат України Ігор Гузь, є депутати Алла Лісова та Валерій Курстак від Нововолинська, які представляють місто в обласній раді.

-Я намагаюся завжди знаходити з людьми спільну розмову, спільну тему. Я – неконфліктна людина і думаю, що з Аллою Лісовою та з Валерієм Курстаком (з ним у свій час я їздив на Схід) у нас нормальні стосунки. Вони часом заходять, консультуються, десь я їх про щось прошу і т.д.

Щодо Ігоря Гузя, то тут складніше... Зокрема – у контексті останньої заяви народного депутата під час звіту в ресторані «Дружба» у Володимирі-Волинському він запевняв, що добиватиметься, аби у Володимир-Волинський був центром одного з чотирьох госпітальних округів. Але ж Нововолинськ має більше обладнання. Із Володимира їздять в Нововолинськ і в пологовий будинок, і на гемодіаліз, і на МРТ.

 

- Вікторе Борисовичу, але ж сьогодні дійсно є суперечка між містами щодо центру госпітального округу.

- Ніякого конфлікту немає, є реалії. Ні Гузь цього не повинен вирішувати, ні той, хто з кимось домовився. Є реалії, є розрахунок: скільки операцій зроблено, скільки обладнання, скільки населення, який ліжковий фонд. Це робиться не для Сапожнікова, Саганюка або Гузя, а для людей! Ми не проти, щоб і у Володимирі був госпітальний округ чи в іншому райцентрі. Але якщо їх буде 4 на Волині, то Нововолинськ заслуговує на те, що бути одним із центрів.

 

- Як ви оцінюєте шанси Нововолинську бути центром госпітального округу?

- Де б той госпітальний округ не був – лікарня залишається. І надбання, які є – залишаються.

Нововолинськ вистояв найважчі часи дев’яностих років. Нововолинськ – самодостатній, Нововолинськ сьогодні по промислової продукції буде з показником до 60 тис грн промислової продукції на одного мешканця. Це один із найкращих показників в Україні. Можливо, такі промислові центри як Дніпро, Запоріжжя мають такий показник. Ми маємо 1800 доларів іноземних інвестицій на одного мешканця.

 

- Люди ваші це відчувають?

- Закривши сьогодні сім шахт з дев’яти, а на кожній шахті працювало мінімум до 1 тис людей, місто розвивається, місто живе. І освіта, і медицина, ми зараз говоримо за госпітальний округ. Зрозумійте, люди сьогодні незадоволені всім тим життям, яким вони живуть, війною, яка є, тим, що їхні пенсії, зарплати знецінилися, зросли комунальні послуги. Люди цим незадоволені. Те, що я п’ять разів обраний міським головою, мабуть, я щось роблю. Люди, задоволені чи незадоволені, обирали мене, бо бачили, що щось робиться.

Коли я тільки став міським головою, то говорили так: мертве місто. А зараз я називаю вам показники. Говорили, що міським головою розумний не піде, а дурневі ніби і робити немає чого. А ми сьогодні живемо, і нормально живемо. Тому Нововолинськ живе і буде жити, і перспективи у Нововолинську є. Зараз я працюю (не знаю, чи вдасться чи не вдасться, бо працюєш і думаєш), щоб технопарк зробити. Ми виділили вже 25 га землі, які будемо інвесторам пропонувати. Але скільки це протримається.

 

- А технопарк який? На яку галузь?

- Ми визначили декілька галузей. Я не можу зараз конкретизувати, яка це галузь, вугільна чи текстильна. Інвестор повинен бути не один, їх повинно бути декілька. Інвестор повинен сам визначитися. Він має свої ризики щодо вкладень, він повинен знати ринок, світовий ринок, а не я. Сьогодні на Схід продукцію ми постачати не будемо, нам орієнтацію тільки на Захід треба робити. Тому там декілька видів діяльності, більше десяти однозначно.

 

 

Головне, не посипати голову попелом

 

- Вікторе Борисовичу, у свій час, навіть у радянські часи, Нововолинськ вважався найскладнішим містом по криміногенній ситуації. Як ви зараз оцінюєте її? Нещодавно всі були приголомшені вбивством дівчинки у вашому місті. Можливо, криміногенна ситуація погіршилася у зв`язку з невиплатою зарплати?

- Жодне вбивство ні в Луцьку, ні в Володимирі, ні в Ковелі чомусь не набувало такого резонансу. Прийшла група людей (до ста чоловік) до міської ради з питанням, чому міська рада нічого не робить. Міська рада розслідує кримінальні справи?

 

- Тобто, ви такого загострення не відчуваєте?

- Вбивство – це велика трагедія. У нас (як і в Луцьку, до речі, як і скрізь) триває процес погіршення криміногенної ситуації. Якщо за радянський часів було близько двохсот міліціонерів, сьогодні – біля сімдесяти п’яти. Якщо зовсім недавно було шістнадцять дільничних міліціонерів, то сьогодні – два. Якщо у Нововолинську було шість суддів, сьогодні – два. Маса справ лежить нерозглянутими. Все це сприяє погіршенню криміногенної ситуації. Випускають за «Законом Савченко» злочинців, які не відбули покарання, і це також нічому хорошому не сприяє.

Що стосується Нововолинська, то, наприклад, на День шахтаря ніколи не було вбивств і зґвалтувань. А народне гуляння було на всю. 15-17 тисяч населення і гостей в парку, на стадіоні - і все було добре. Коли закриваються підприємства, коли люди не отримують по три місяці заробітної плати і не знають, що їх чекає в майбутньому – це негативно впливає.

На жаль, ті реформи, на які ми розраховуємо, поки не дали певних результатів. Тих професіоналів, які були, прибрали. Прийшли нові люди, які вникають, «входять» в ситуацію, але в них маса проблем.

 

Та у нас не гірша криміногенна ситуація, ніж десь

 

- Є в Нововолинську ліцей-інтернат, який в обласній комунальній власності. Директор - Лазаренко. Там одні члени колективу проти нього виступають, інші – за нього. Ваша суб’єктивна думка, чи заслуговує він керувати таким закладом?

- Не хочу про нього сказати погане чи добре, бо тоді, в якійсь мірі, я займу одну зі сторін. В свій час він, не маючи досвіду, був непродумано призначений на цю посаду. Він ще не був готовим керівником, йому потрібно було вчитися. В освіті був просто нульовий. Тому, мабуть, це сьогодні відображається. Хто правий, хто винний, то треба подивитися і проаналізувати фінансову діяльність, результати, бо він прийшов у ліцей, який був одним із кращих. Сьогодні він втрачає свої позиції. І колективу треба було б заглянути всередину, де корінь зла. Чому так? Два його попередники працювали до останнього, рано пішли на той світ, бо віддавалися цій роботі. Я не хочу нічого сказати поганого про нього, бо для того, щоб судити, треба багато знати. Але я був здивований, коли, в свій час, його поставили директором. Це була якась політична гра.

 

- Рік тому люди вибрали вас вп’яте мером. Яку б оцінку ви собі поставили за цей рік роботи в дуже складних умовах, соціальних, економічних? Я вже не згадую про політику, про війну і про все інше.

- Я собі оцінку не буду ставити – це буде нескромно. Сказати, що я поганий, так я не повинен: тоді - чого ти сидиш, пиши заяву і йди. Як і сказати, що я хороший. Тим більше в ситуації, коли люди незадоволені скороченнями, безробіттям, цінами, тарифами, пенсіями, зарплатами і тим життям, війною, коли гинуть і я повинен організовувати ці похорони, то хтось найдеться: «Бачиш який нескромний!». Тому я промовчу, хай люди дають оцінку. Але, виходячи з тих показників, які ми маємо, наше місто, в якому, раз мене обрали, є лідером, має непогані показники. При тих усіх негараздах, які сьогодні є. Головне – не посипати голову попелом або рвати на собі сорочку. Головне – працювати так, як Андрій Шептицький заповідав: любити і тихо тягнути воза. Оце буде любов до України. От і все.

- Дякую. Бажаю успіхів вам.

 

Розмовляла ОКСАНА ЛУКАШУК



Віктор Сапожніков: «Нововолинськ вистояв найважчі часи дев’яностих років. Нововолинськ – самодостатній» Але попри такий оптимізм міського голови, Нововолинськ сьогодні насторожено спостерігає за акціями протесту шахтарів. Видобування вугілля нині явно неприбуткова справа для міста, яке власне й з'явилося завдяки шахтам. Вони – державні, але в усі часи є головним болем міської влади. «Нас годують обіцянками», – різко заявляють сьогодні шахтобудівельники, які працюють на 10-ій копальні. Вони страйкують і голодують. Тому наш діалог з міським головою Віктором Сапожніковим починаємо з коментарів стосовно цієї ситуації.
Теги:


На Волині я знаю тільки двох мерів, які так системно працюють на розвиток своїх міст. Перший - Сапожніков, а другого поки що не назву, щоб маланці його не з’їли.
21:19 11.11.16, АМУ
Відповісти
Новік - непросте місто. Працювати з таким електоратом, який там живе, може тільки такий сильний мер, як Сапожніков. Можливо, саме через те, що він - із Донбасу, йому вдалося не тільки втримати там ситуацію в 90-х, але й практично відродити місто в 2000-х.
21:16 11.11.16, Степан
Відповісти
Міські голови сьогодні заручники ситуації. Від них забрали частину податку з доходів фізичних осіб, замінивши його медичною і освітньою субвенцією. А ще ж доведеться брати на утримання профтехосвітні заклади, бо гроші будуть давати тільки на оплату праці викладачам. А звідки брати надходжень?
18:02 11.11.16, Експерт
Відповісти
Нововолинськ уже засмердівся в прямому і переносному значенні.
17:59 11.11.16, Саня
Відповісти
Як він такий добрий господарник, то чого місто досі не заробляє гроші на вугіллі?
16:33 11.11.16, читач
Відповісти
От чогось авторка не запитала, чи не соромно було йому чергову нагороду "Людина року" отримувати з рук його товариша і спонсора курячого магната Мартиняка?
16:26 11.11.16, Юля
Відповісти
Через технопарк знову будуть прокачувати віртуальні гроші і повертати неіснуючий ПДВ?
16:09 11.11.16, Цікавий
Відповісти
А які підприємства були збудовані за його мерства?
16:06 11.11.16, Діма
Відповісти
П’ять раз дурного мером не обирають. Сапожніков - грамотний господарник, через те за нього люди голосують.
16:05 11.11.16, Новік
Відповісти
Чого Сапожніков мовчав, коли Яник збирався 10-ту шахту приватизовувати? А тепер герой?
16:02 11.11.16, Коля
Відповісти
Режим Сапожнікова - це законсервований совок.
16:01 11.11.16, Костя
Відповісти
А Гузь вже в ресторані звітує. Далеко піде.
16:01 11.11.16, Міша
Відповісти
Комуняка вже Андрея Шептицького згадав. З чого би це?
15:58 11.11.16, Свобода
Відповісти
Який він нах самодостатній, якщо не може ПТУ утримувати?
15:17 11.11.16, Сєва
Відповісти
Коментар:
Ваше ім`я:
e-mail:
32+16=?
Ви незареєстрований користувач, тому коментар з’явиться після перегляду модератором. Зареєструйтеся, будь ласка, щоб мати можливість залишати коментарі без модерації