Реєстрація
Андрій Садовий: «Так складно, як зараз, не було ніколи»

Андрій Садовий: «Так складно, як зараз, не було ніколи»

10:15 24.11.2016
Розмова із Андрієм Садовим, Львівським міським головою, лідером партії «Самопоміч», відбувалася тоді, коли, здавалося, йому було не до спілкування зі ЗМІ. Тим не менше, на чітко визначені 16:00, хвилина в хвилину, журналісти «Волинської правди» вже мали нагоду ввімкнути диктофони.

Очільник Львова, відклавши надісланий попередньо орієнтовний перелік запитань, запропонував спілкуватися з «чистого» аркуша, не оминаючи жодних «гострих кутів».

 

Звісно, кожен читач, ознайомившись із думками лідера Львівської міської громади та партії «Самопоміч», робитиме свої висновки. Та, поза сумнівом, за такими особистостями й лідерами, як Андрій Садовий, майбутнє. До того ж, вони, маючи підтримку людей та вірячи в Господа Бога, неодмінно приречені на неминучість перемоги та успіху.

 

«Це тільки початок»

 

- Андрію Івановичу, чи не здається Вам, що Вас атакують не тому, що Ви – голова партії, а тому, що Ви – самодостатній міський голова, знакова постать в українському політикумі? Адже це в умовах тенденцій до авторизації влади є викликом.

 

- Я думаю, більшість громадян України після Революції Гідності мали очікування, що наша держава почне дуже швидко змінюватися, і пам`ять про тих людей, які загинули, буде як дамоклів меч над усіма вітчизняними урядниками та чиновниками. На превеликий жаль, так не сталося. І на сьогодні в нашій країні ситуація не розвивається в позитивній динаміці. Тому що люди стали біднішими, кожного дня ми отримуємо звістки про смерті наших хлопців на війні, та й в цілому – настрій складний.

 

Але в тій ситуації аналізувати, хто нападає, чому атакує, мені, чесно кажучи, не зовсім цікаво. Моє завдання – бути корисним і робити справу, яку здатен робити. Я працюю міським головою, виконую свої обов’язки. Так, атакують, створюють перепони… Нічого! Сподіваюся, з Божою ласкою, маючи підтримку людей, ми це все перемелемо.

 

- На своїй сторінці у Фейсбуці Ви, реагуючи на ситуацію, пов’язану з перевірками ГПУ у Львівській міськраді, висловилися й узагальнено. Процитую: «Інвестуйте в Україну!» - закликають Президент та Прем`єр. «Так-так, ми на вас чекаємо!» - потирає руки Генпрокуратура. Сьогоднішні дії в міській раді - найкраща відповідь на питання, чому в Україну не йде інвестор». Сподіваєтеся, що у випадку з реалізацією плану будівництва промзони торжествуватимуть державні інтереси та справедливість?

 

- Я думаю, що це тільки початок. Напевно, тих перевірок стане набагато більше. Будуть затримувати людей. Якби це стосувалося тільки корупціонерів (напевно, вони є в кожному місті, в кожній області), я був би щасливий. Але якщо це буде стосуватися людей, які мають бажання чесно працювати, коли фабрикуватимуться справи, це буде сумно і складно.

 

Стосовно меседжу, який ви озвучили, мова йде про банальний непрофесіоналізм. Коротко розкажу про деталі. Минулого року ми провели міжнародний конкурс і залучили одну з найбільших європейських компаній (голландську компанію CTP) для будівництва індустріального парку. Вони взяли зобов’язання – на 23,5 гектарах створити 3000 нових робочих місць. Голландці виявили бажання купити цю земельну ділянку (це пустир). Місто провело експертну оцінку, користуючись послугами спеціалізованих сертифікованих організацій. Було визначено ціну – 52 мільйони гривень. Вони вже значну частину заплатили. Здається, 36 мільйонів. Це дуже вигідно для Львова! Голландці платять гроші за землю та ще й створюють нові робочі місця.

 

- Чому на такі факти так реагує ГПУ?

 

- Генеральна прокуратура вбачає тут порушення, сплутуючи два поняття. Є таке поняття – нормативно-грошова оцінка землі, що використовується для визначення ціни оренди. А є експертна оцінка, яка застосовується для продажу землі. Напевно, ті люди з Генпрокуратури, не можуть чи не хочуть розібратися в елементарних питаннях, які вивчаються на третьому курсі юридичних факультетів.

 

- Очевидно, нинішню ситуацію можна лаконічно охарактеризувати Вашою констатацією у Фейсбуці: «Сьогодні всім нам передали привіт з минулого». Адже постає елементарне і примітивне запитання: чи не працює ГПУ у даному випадку за чиєюсь вказівкою?

 

- Напевно, так і є.

 

 

«Прихід «Самопомочі» - збій матриці»

 

- Розкажіть, будь ласка, про індустріальний парк, який планується збудувати в промзоні Рясне-2.

 

- Індустріальний парк – це близько тридцяти нових виробництв різних напрямків. Насправді СТР на замовлення інших компаній будує виробничі приміщення. А вже самі компанії завозять відповідне обладнання. Така специфіка європейського підходу. До речі, у тому, як СТР збудувала такі індустріальні парки в Брно та Остраві (Чехія), я мав нагоду особисто переконатися. Одним словом – вражаюче.

 

Пропонуємо відеоролики про індустріальний парк: 

  

 

Про індустріальний парк - у фільмі «Феномен Львова»: 

 

 

- Тим часом (це, здається, вже помітно, не лише в Україні), як масштабно, різнопланово намагаються Вам перешкоджати. Можливо, проблема Садового в тому, що йому вірять співвітчизники, що його рейтинг – найвищий. За дослідженнями соціологічної групи «Рейтинг», проведеного ще рік тому на замовлення Міжнародного Республіканського Інституту, найбільш позитивне ставлення українців - до міського голови Львова Андрія Садового. Президент України Петро Порошенко у цьому списку — лише п`ятий. Як свідчать дані опитування, проведеного ще у листопаді 2015 року, до мера Львова дуже позитивно або скоріше позитивно ставляться 41% опитаних. На другому місці був Михаїл Саакашвілі - 35%, на третьому - голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль - 29%. Відчуваючи таку потугу, такий рівень довіри, намагаються «вибити» Вас із «колії»?

 

- Ви як фаховий журналіст можете якісно аналізувати матеріали та знаходити істину. Я нікого не просив включати своє прізвище в ті чи інші рейтинги. Але я розумію: в нашій країні мати довіру – небезпечно. Відразу починають сприймати тебе як ворога чи конкурента. Я на це дивлюся з посмішкою, по-філософськи.

 

Я роблю свою роботу так, як можу. Я є конкурентом? Для кого – для хабарників, для хамів… Що ж, для них я ворог.

 

- Десятиліття Вашої успішної праці на посаді міського голови Львова – промовистий факт. Водночас набирає сили і Ваша політична структура. Як вдається поєднувати чи «розривати» себе між «Самопоміччю» та столицею Галичини – міста, до якого «прикуті» погляди всієї України?

 

- Непросто. Якщо хочете - складно. Весь робочий день я працюю як міський голова. Для цього докладаю, скажу відверто, дуже багато зусиль. Інакше неможливо, щоб ця праця була ефективною. А вже в позаробочий час я можу займатися розбудовою «Самопомочі». Цього суттєво недостатньо, тому що «Самопоміч» стала на ноги. І сьогодні в усіх містах нашої країни є представництва партії. У радах є депутатські фракції «Самопомочі».

 

Можливо, знаєте, на поставлене запитання я відповів би інакше. Якщо ви хочете звести будинок, потрібно вірити. Це найперше. По-друге, треба напрацювати стратегічні плани, як слід будувати. Потрібно також мати будівельні матеріали. І так само це все важливо і для країни. А будівельний матеріал – це люди. Тому й свого часу, коли ми почали роботу у Львові, поставили собі за мету - розбудувати місто, в якому хотітиметься жити.

 

З часом ми зрозуміли, що це можна зробити, тільки збудувавши країну, в якій хочеться жити. Щоб збудувати країну, потрібно мати ідеологічну партію. У жодній державі, яка досягла успіху, цього не можна було б зробити, якби не було ідеологічної партії. Тому ми й 2014-го заснували «Самопоміч». Цього ж року відбулися вибори до Верховної Ради України. До списку ми запросили незаангажованих людей, які самі себе зробили. У результаті ми отримали фракцію у парламенті. Минулого року, під час виборів до місцевих рад, ми отримали депутатів місцевих органів влади. Це в основному молоді, принципові, справді хороші люди, дуже часто активні. Вони всі вчаться бути у владі, працювати. Тому що ти сам, без команди можеш зробити? Нічого сам не зробиш.

 

Поява «Самопомочі» - це, я б сказав, - збій матриці. Тому що українська політика дуже специфічна. Проаналізуйте 25 років.

 

- Надзвичайна динамічність і водночас – торжество дрімучої архаїки, старих неписаних правил.

 

- Тому й прихід «Самопомочі» - збій матриці. Відбувся тектонічний злам. На політичну арену, всупереч багатьом очікування та прогнозам, вийшла «Самопоміч». І вона перебуває під великим тиском, під постійними атаками. Але нічого! Ми рухаємося, розвиваємося.

 

 

«Мали у Львові феноменальну подію»

 

- Беззаперечно. І при цьому все-таки Вам вдається бути і лідером «Самопомочі» й таким очільником Львова, який направду працює на інтереси міста та його жителів. Як підтвердження – нова трамвайна лінія до Сихівського мікрорайону.

 

- Минулого тижня ми справді мали у Львові феноменальну подію. Ми відкривали новий трамвайний маршрут із найбільшим, «спальним» мікрорайоном міста – Сихівським. Проклали 11,5 кілометра трамвайних колій. На ці колії вийшло 9 нових надсучасних низькопідлогових трамваїв. Такі трамваї їздять у Парижі, Барселоні, Відні… Для нас це велика гордість! Я хочу, щоб уся Україна була така!

 

- На цій знаковій події були представники «вищого ешелону» влади? Зазвичай, якщо Президент чи Прєм’єр не приїжджають на відкриття нових об’єктів (навіть часто дріб’язкових, у стилі «потьомкінських дєрєвєнь») у регіонах, то не оминають нагоди пропіаритися, приписатися до чужого успіху якісь урядовці.

 

- Ні. До Львова вони не приїжджали. Але це їхні проблеми… Хоча зрозуміло: ти не збудуєш в одному місті чи селі. Вся Україна має бути збудована мудрими людьми. Вона повинна стати успішною державою. Щоб люди мали роботу, щоб жилося їм комфортно.

 

- У Вас був вибір: залишатися у Львові або перейти працювати до Києва. І в Кабміні,і в парламенті.

 

- Коли відбувалися вибори, то, пригадайте, мій номер у списку був п’ятдесятий. До мене черга не дійшла. Я залишився працювати у Львові. Так, були пропозиції працювати в Кабінеті міністрів – й очолювати Уряд, й обіймати інші посади. Але ж, самі розумієте, коли ми живемо в нормальній країні, то посада Прем’єра - це є плід домовленостей у парламенті. І ти повинен мати парламентську більшість. Тоді ти можеш легітимно працювати Прем’єр-міністром. А «Самопоміч» має у Верховній Раді 26 народних депутатів. Як можна працювати керівником Уряду, якщо нема підтримки у парламенті? Це неможливо. Якщо на наступних парламентських виборах ми отримаємо у відсотках підтримку переважної більшості мешканців України, тоді – окей, вперед. Інших варіантів, щоб брати на себе це навантаження, нема.

 

«У нас дуже багато політичного сміття»

 

- Дозвольте не розминутися з проблемою, яка викликає оскому. Про «львівське сміття» сьогодні не говорить хіба що лінивий. В інтерв’ю «Волинській правді» у червні цього року міський голова Луцька 2006-2010 років Богдан Шиба висловив свою точку зору на проблему сміттєзвалищ в Україні. Він упевнений, що її створено штучно, і з цього приводу розповів про свій досвід.

 

«Тепер Садового звинувачують, що він не збудував сміттєпереробний завод. Як Садовий у селі Грибовичі може збудувати завод, коли дозволи має давати обласна і районна ради? Може пам’ятаєте, подібна ситуація зі сміттєзвалищем була в Тернополі у 2009 році. Там так само було протистояння між обласною радою, облдержадміністрацією і міською радою, яку очолював Роман Заставний. І так само випадково загорілося сміттєзвалище, селяни вийшли, перекрили дорогу й не дали вивозити з Тернополя сміття. Всі стріли полетіли в міського голову. Ми, міські голови, побачили, що може статися біда і кілька чоловік поїхали у Тернопіль. Володимир Гройсман, тоді мер Вінниці, теж, до речі був. І поставили жорсткий ультиматум перед обласною радою. Після тривалих перемовин на високих тонах було укладено меморандум і обласна влада усвідомила, що це дійсно і їхня проблема. Голова Тернопільської ОДА, а нині народний депутат Юрій Чижмар, теж казав, що це проблема міста і хай місто розгрібається. Я сказав йому: «Добре. Ми тоді залишаємося в кабінеті міського голови, поки не приїде головний санітарний лікар України з відповідною комісією і не проведе перевірку всіх сміттєзвалищ Тернопільської області. Я їхав до Тернополя і зупинявся по дорозі, у кожному ліску бачив несанкціоновані сміттєзвалища. Все це опишуть, бо в області жодного легального сміттєзвалища немає, і коли припис цей буде — тоді й поговоримо. За санітарний стан в області відповідаєте ви, пане голово». Після цього був підписаний меморандум, в якому чітко розписали, хто і що в цій ситуації згідно закону має робити: ОДА виступає замовником проектних робіт щодо спорудження сміттєпереробного заводу, обласна рада та міська співфінансують його спорудження, міська рада фінансує у межах міста роботи по роздільному сортуванню сміття. Вісім міських голів виступили гарантом виконання цього протоколу про наміри. І ми захистили свого колегу».

 

 

 

«Волинська правда» має сканкопії цього протоколу. А тепер запитання. Проблема сміттєзвалищ є в кожному місті. Але всі полігони ТПВ розташовані за межами міст, на землях, якими розпоряджаються ОДА. Тому місцеві адміністрації, від яких все залежить, використовують цей інструмент із політичною метою для «наїзду» на «неслухняних» міських голів, а місто не може залучити інвестора, бо не розпоряджається цією землею. Чи не так? І чи не час змінювати цю систему? Чому саме зараз, коли владою міста Львова напрацьовано план будівництва сміттєпереробного заводу, цю тему так потужно, системно експлуатують?

 

- Це все ланки одного ланцюга. Що сталося? У травні цього року підпалили львівський полігон сміття. Яка була ціль? Унеможливити вивіз сміття з міста Львова. Завалити сміттям вулиці й площі, показати, що Садовий не може прибрати місто. Ну й далі вже – за накатаною схемою.

 

Цей сценарій не вдалося зреалізувати. Місто прибирається, як би не було складно. Фактично більше п’яти місяців ми перебуваємо в сміттєвій блокаді. Ви, напевне, чули багато розмов, що приходили якісь інвестори, хотіли збудувати новий завод, але мер не дозволив, хотів відкати. Я запитую: «А де, в якому місті ті інвестори збудували завод?». А ніде. А чому? Тому що наша тарифна політика унеможливлює це в принципі. Тому що утилізація однієї тонни сміття в Україні – це орієнтовно два з половиною євро. А в Європі – від 40 до 120. Поки не буде переглянутий тариф, до цього часу сюди не прийде жоден інвестор і нічого не збудує.

 

Так, ми маємо амбіцію збудувати у Львові один із перших заводів з глибинної переробки сміття. І ми збудуємо такий завод. Покажемо приклад для всіх інших.

 

Але те, що питання сміття використовується в державі як метод тиску, це показує, що в нас – не просто багато сміття: у нас дуже багато політичного сміття.

 

- Чи вдалося Вам, пане Андрію, донести свою думку про реалії тим, хто є на владному олімпі та нині вважається будівничими держави?

 

- Звичайно.

 

- У них – інакше розуміння ситуації?

 

- Якщо Садовий погодиться на умови, які пропонуються, то…

 

- …це вже буде не Садовий?

 

- Саме так. Їм треба, щоб «Самопоміч» була кишеньковою партією. Чиєю? Олігархів. Я проти цього.

 

«Біда Львова –в тому, що він вирвався вперед»

 

- Можливо, проблема Садового і в тому, що він – українець? Я маю на увазі не стільки етнічну приналежність, скільки принципову політичну, зорієнтованість на державницькі ідеали та спроможність, волю, талант їх утілювати в життя. Чому стільки ударів спрямовано проти Вас?

 

- Це є, як ми зауважували, тільки початок. Такі реалії нашого життя.

 

- Що дає силу вистояти, не зламатися?

 

- Підтримка людей. Віра в Господа Бога. Підтримка сім’ї. Це дуже непросто... Знаєте, біда Львова - в тому, що він вирвався вперед, і це стало видно. А сірі люди цього не допускають. Їм треба це затопити. Щоб нічого не було видно, щоб усе було на одному рівні, однакове. Їм треба, щоб усе було сіре, невидиме. Візьмімо навіть ту ж таки подію, про яку згадували вище, – відкриття трамвайної лінії до Сихова. Це найбільша подія у Львові, найсуттєвіший проект за роки Незалежності. Який це масштаб! До речі, згадувані 9 надкрасивих трамваїв виготовлено на «Електроні» - тут, в Україні.

 

Відеовідкриття трамвайної лінії на Сихів з ютуб-каналу Львівської міської ради: 

 

 

- Пане Андрію, ситуативно припустимо, що Ваша партія стала кишеньковою. Думаєте, проблеми Садового (в тому числі як міського голови) зникли б?

 

- А ви як вважаєте?

 

- Мені думається, що ні.

 

- Така і моя думка.

 

- Все частіше доводиться чути прогноз, наче «рано-пізно терпець у народу ввірветься, і нинішнім політикам доведеться звітувати. У ліпшому варіанті – на виборах». Якщо тоді Садовий не претендент на пост Президента, у нього тоді проблем, як і відповідальності, стає менше?

 

- Думаю, що всі міські голови несуть особливу відповідальність. Тому що вони обрані. В Україні обираються Президент, міські та сільські голови. Це ті люди, які несуть у сто разів більшу відповідальність, ніж депутати (хоч їх і називають народними) Верховної Ради. І якщо наша держава зрозуміє, що наше майбутнє – це власне і є підтримка та робота громад, це й насправді успіх. Якщо ж над містами продовжать знущатися, тоді – біда.

 

- Що думаєте про зменшення надходжень ПДФО із 75% до 60% у 2016 році і заміну різниці освітньою і медичною субвенцією, передачу на баланс міст профтехосвіти з подальшим (у проекті держбюджету на 2017 рік) утриманням її закладів? Чи не здається Вам це лукавством, а не реформою? Центр злякався самодостатніх регіонів?

 

- У ваших запитаннях грамотно значиться щодо подохідного податку. Так, раніше 75 відсотків йшло до місцевого бюджету. Ми погодилися на згадуваних 60 відсотків. Але за умови, що держава фінансує освіту та медицину. І чим це закінчилося? А тим, що нам говорять: навішайте на себе ще видатки… Хочуть забирати все більше. Це неправильно. Сильні міста – сильна країна. Хіба це не зрозуміло?

 

 

- Чому ж Київ так боїться цих самодостатніх регіонів, міст? Як Ви вважаєте, міста – обласні центри – свідомо виключені з процесу адміністративно-територіальної реформи, бо якраз вони найбільш готові до децентралізації і самостійного врядування?

 

- Суть проблеми, якою б масштабною вона не була, очевидно, в тому, що центру легше, коли регіони, міста залежні від нього й у фінансовому плані. Тоді одні випрошують, інші – розподіляють.

 

- Даруйте, згідно з принципом доступу до «владного корита».

 

- Якщо універсальніше, то у відповідності з давно відомим (і не лише в Україні) принципом «розподіляй і володарюй».

 

«Виконати настанову Революції гідності»

 

- Що має змінитися в нинішній структурі парламентсько-президентської держави, аби Ви наважилися претендувати, скажімо, на посаду Прем’єр-міністра?

 

- Не хотів би сьогодні говорити про посади. Це передовсім неетично. Поза великою кількістю проблем у нашій державі є одна фундаментальна. Це - не просто корупція. Це – політична корупція. Коли продають місця в партійному списку, коли продають посади, рішення… Якщо цю корупцію не побороти, то все інше – дрібне й несуттєве.

 

- Її подолати – неймовірно складно.

 

- Її побороти – дуже просто: виконати настанову Революції Гідності. Щоб наступні вибори до Верховної Ради відбувалися за відкритими списками згідно з пропорційною системою. Щоб ми отримали парламент іншої якості, тому що якісний парламент спроможний сформувати якісний уряд. Тоді люди, які обійматимуть найвищі посади, будуть камертонами чесності. І цей звук буде адекватно сприйматися в різних містах і селах.

 

Сьогодні люди, наділені великою державною владою, говорять одне, думають інше, а роблять третє. Народ бачить ту шизофренію. Народ розбалансований. А на місцях поплічники вже думають, що це така правда нова, коли на неправду говорять правда. Підміна понять – це найстрашніше, що може бути. Як можна тоді перемагати у війні? Це дуже важко, за таких обставин – це неможливо. Цим користається ворог – банальні речі. Для розуміння цього не потрібно мати закінченого Кембріджачи Оксфорда.

 

- Ваша політична сила, Андрію Івановичу, зруйнувала стереотипи і щодо українського виборця, якого зробили заручником принципу «купи – продай». Виявилося, що він, той-таки виборець здатен бути адекватним. Але чи Ви задоволені кадрами «Самопомочі», які працюють на різних рівнях влади, у тому числі – й на Волині?

 

- «Самопоміч» представлена й у Волинській обласній раді, й у Володимир-Волинській та Нововолинській міськрадах, кількох районних радах. Також у нас, у Луцькій міськраді, є невелика фракція. А якщо говорити про особистостей, то я хотів би звернути увагу на Юлію Вусенко. Вона стала секретарем Луцької міської ради. Після виборів у цій раді виникла складна ситуація, яку допомогла збалансувати Юлія Вусенко. Звичайно, вона вчиться, дуже багато працює над собою. Це велика школа життя. Юлія фактично рік, як депутат. Тим не менше, ми вчимо людей працювати в умовах нинішнього складного часу. Якщо є хороший матеріал, то тоді ти з нього щось зліпиш. А якщо глина погана, що ти з неї створиш? Нічого.

 

- У лавах «Самопомочі» наразі перебуває двоє міських голів – Львова та Миколаєва. Як Ви б охарактеризували працю свого колеги?

 

- Йому в сто разів важче, ніж мені. Виграти вибори в лігві Партії регіонів, де домінує Опозиційний блок, дуже й дуже непросто. А тим більше – працювати в таких умовах. Олександр Сєнкевич не має, у певній мірі, підтримки серед депутатського корпусу. Але мені приємно, що він дає драйв для цілого міста. І Миколаїв починає змінюватися. Його мешканці здебільшого задоволені своїм вибором. Прийшла чесна, адекватна людина, яка є світлою. Це глибоко віруючий чоловік. І я дуже пишаюся ним. Вважаю, що Олександр Сєнкевич, до речі - наймолодший з мерів обласних центрів, буде мати хороше майбутнє.

 

«Мова йде про незалежність нашої держави»

 

- Справа політичного передбачення зазвичай невдячна. Тим паче, зараз. Ситуація в державі має достатньо ознак трагідраматичної політичної колізії. Чи, можливо, Ви сподіваєтеся на торжество оптимістичних перспектив?

 

- Я за своєю суттю є оптимістом. Вважаю, що немає таких ситуацій, з яких не можна знайти вихід. Але тут важливо, щоб домінували при державному управлінні люди чесні. Коли приходять шахраї, пройдисвіти, вони ніколи нічого доброго не зроблять.

 

Ми сьогодні вже трохи забуваємо про проблему війни. А вона, ця проблема, - на першому місці. Мова йде про незалежність нашої держави. Хочемо перемогти у війні? Так, це можливо. Але не зброєю. Зброєю ми не переможемо. Хоч потрібно, щоб вона була дуже доброю. Ми переможемо тоді, коли у нас рівень життя буде удвічі вищий, ніж у Росії.

 

Що для цього потрібно? Щоб була довіра до уряду, щоб приходив інвестор і не боявся інвестувати кошти. Як зараз має себе вести компанія СТР, яка вирішила збудувати індустріальний парк, а їй вставляють палки в колеса? Вона буде сто разів думати, чи вартує «лізти» в Україну, де є корупція, неповага до інвестора, нехтування законами. Хто це робить? Російський окупант? Ні. Це українці роблять, патріоти, які вдягають вишиванки, співають хороші українські пісні.

 

- Надягають маски?

 

- Виходить, що так. Справді – надягають маски. Щоб очі ніхто не бачив.

 

- Ви говорили, що ситуація може змінитися в позитивному сенсі, якщо вдасться змінити правила, зокрема ухваливши новий виборчий закон. Але якщо відбудуться чергові чи дочасні вибори до ВР за старими правилами, вони сприятимуть виходу з «глухого кута»?

 

- Якщо вибори відбудуться за старими правилами, то ситуація стане ще складнішою. Фактично зараз олігархи скуповують округи. Ми перетворюємося у феодальну країну. І ці новоявлені феодали нехтують законами. Останнє електронне декларування показало маркування, яку самі собі зробили чиновники. Після цього ніхто їх усерйоз сприймати не буде. Ні один серйозний європейський політик не може похвалитися мільйонами доларів готівкою та двадцятьма чи тридцятьма дорогими годинниками. На заході одного такого годинника достатньо, щоб парламентар або чиновник тікав і боявся гніву людського. У нас – навпаки: один перед одним змагаються.

 

- У нас, на жаль, - парад марнославства.

 

- Поза межами здорового глузду.

 

- Тож власними руками «вершителі доль» буквально штовхають ситуацію в напрямі радикалізації. А тоді, цілком вірогідно, навіть дочасні президентські вибори? І як наслідок, невдовзі, - знову чергове розчарування. «Зачароване українське коло», фатум?

 

- Але ви згадайте, будь ласка, ту атмосферу, що була після Революції Гідності, коли втік Янукович. Люди насправді мали великі очікування. Вони покладали стільки надій. І коли обирали Президента, формували новий уряд, ми чули стільки красивих слів. Звучало стільки обіцянок. Пройшло як два з половиною роки. Це вже час звітувати.

 

А що зроблено, який є результат? Люди стали біднішими. Пропала корупція? Ні. Вона була і є. Вибірковість у правосудді. Переговоріть з міськими головами та дізнайтеся, наскільки вони мають можливість максимально реалізовувати той потенціал, що є в цих містах.

 

Я маю досвід співпраці (в інтересах громади міста Львова) з різними президентами, з різними урядами. Так складно, як зараз, не було ніколи. Я завжди вмів доносити позицію громади й отримувати підтримку. За різних урядів! Сьогодні мої зусилля дуже часто є голосом у пустелі.

 

- Схоже, у подібній ситуації опиняються і міські голови, й голови ОДА. Тоді, як у випадку з Саакашвілі, - втеча, якщо ще не отримають завдання правоохоронні чи каральні структури, у відставку? Чи, можливо, у випадку з екс-головою Одеської облдержадміністрації йдеться про складніші політичні ігри?

 

- Я познайомився з Саакашвілі тоді, коли він працював Президентом Грузії. Він зумів зробити у цій державі надзвичайно великий поступ. Михайло Саакашвілі дав надію, вивів країну на іншу орбіту розвитку. І коли в Україну приїжджає людина, яка два рази була обрана Президентом Грузії і надзвичайно багато зробила там, цей досвід треба використовувати.

 

Михайло Саакашвілі, напевно, до кінця собі усвідомив глибину моральної прірви, суть нашої візантійщини, коли, як я вже нагадував, говорять одне, роблять інше, думають третє. Насправді йому і не дали нормально працювати. Саакашвілі використовували різні люди. Дуже часто – як таран. Він за своєю певною субординативністю (тому що працює в підпорядкуванні сьогоднішнього Президента України) звик, напевне, довіряти. Ви подивіться, якими були коментарі Саакашвілі про Президента раніше і як він зараз висловлюється про ситуацію.

 

Шкода, що держава Україна не використала цей потенціал, ці досвід і знання, які мав Саакашвілі.

 

«Мій життєвий принцип простий»

 

- Ви, Андрію Івановичу, відверто висловилися про реалії та тенденції. Напевне, на жаль, Ви мали рацію в тому сенсі, що українська трагідрама – лише на початку. Ви розповіли, звідки черпаєте сили, аби не здатися, виконати обов’язок, не зрадити. Що б Ви побажали, усвідомлюючи неминучість суворих викликів, співгромадянам – волинянам, львів’янам, загалом українцям?

 

- Найперше – перестати вірити в казки. Це – для дорослих. Дітям треба вірити в казки. Потрібно нам усім зрозуміти, що чудо неможливе в один день. Кількість завжди переходить у якість. Хочемо якісного життя, потрібна титанічна праця кожного на своєму місці. Починаємо з дітей: наскільки багато часу і зусиль приділяємо для того, щоби вони були нашою гордістю. Так само: скільки часу приділяємо своїм батькам. А чи ми сумлінні у праці, а чи ми є добрі керівники, слухняні підлеглі… Дуже часто перекидаємо відповідальність на когось – хтось винен, а не ми. Мій життєвий принцип простий: якщо є проблема – значить, я винен; якщо є успіх – це успіх цілого міста, всієї громади. Тоді легко працювати. Тоді нема крайніх, нема кого звинувачувати.

 

І найголовніше – просвітництво: вчитися, мати бажання вчитися. Підтримувати всіх, хто прагне знань і їх поширює. Це є ті істини, які робили успішними багато десятків країн. Чуда не буде. У нас завжди пробують когось виліпити, зробити божеством, наділити максимальними повноваженнями і надіятися, що станеться чудо. А потім (дуже швидко) приходить розчарування. І тоді – знову біля розбитого корита. Одна людина для всієї країни нічого не зможе зробити. Ми всі разом повинні працювати: кожен на своєму місці добре виконувати свою роботу.

 

Хтось мудрий сказав: у Біблії не записано, що Україна повинна бути незалежною. Але щоб так сталося, потрібна важка щоденна праця. Від кожного з нас це залежить.

 

 

- Дорогу направду здолає той, хто йде, хто вірить. Певне, ця істина ілюструє і Ваш шлях. Тому можна не сумніватися: Ви, Андрію Івановичу, приречені на успіх, на перемогу. Як і Львів, Волинь, уся Україна. Хай береже Вас Господь. Спасибі.

 

З Андрієм Садовим, Львівським міським головою, лідером партії «Самопоміч», спілкувалися Василь ОНИЩЕНКО та Віктор ВЕРБИЧ («Волинська правда»).



Андрій Садовий: «Так складно, як зараз, не було ніколи» Розмова із Андрієм Садовим, Львівським міським головою, лідером партії «Самопоміч», відбувалася тоді, коли, здавалося, йому було не до спілкування зі ЗМІ. Тим не менше, на чітко визначені 16:00, хвилина в хвилину, журналісти «Волинської правди» вже мали нагоду ввімкнути диктофони.
Віктор ВЕРБИЧ
Теги: Соціум Політика


Це інтерв*ю виходить за рамки провінційного видання. Я давно не читав нічого подібного навіть на Українській правді.
19:48 24.11.16, Юра
Відповісти
А знаєте, не треба заздрити львів*янам, вони головою подумали і вибрали кращого, а ми, і я серед них, вибрали старий совок. Мабуть, головою ще не доросли до Європи.
15:45 24.11.16, Петро
Відповісти
Тримайтеся, пане Андрію! Україна має справді УКРАЇНСЬКОГО ЛІДЕРА.
12:53 24.11.16, Антон
Відповісти
Якійсь він в інтервю занадто позитивний.
12:11 24.11.16, Ліка
Відповісти
ось би нам, лучанам, такого мера. Чоловік, за яким хочеться йти. Український європеєць. Український Львів нічим не поступається польському Кракову. Задумайтеся!
12:09 24.11.16, Афродіта
Відповісти
Усі ці перевірки наштовхують на думку, що хтось дуже остерігається Садового і хоче його дискредитувати. Поки що можна припустити, що це або сам президент, а Мішаня.
12:00 24.11.16, Льоня
Відповісти
Майбутнє за Садовим!!
11:35 24.11.16, Дєрибанович
Відповісти
Хтось з вишестоячих хотів сам правити Львовом, то й підпалив те сміття. Добре, що план не вдався.
11:10 24.11.16, львів‘янин
Відповісти
Я думаю, що лучани не мають права критикувати львів*ян за їх вибір: в них Садовий, а в нас комуняка!
11:23 24.11.16, Люда
Не заперечую - тобі з Луцька ліпше видно, як Львову живеться з Садовим.
11:21 24.11.16, львів‘янин
А я думаю, що підпалив сам Садовий, щоб привернути до себе увагу і потім виставити себе жертвою політичних переслідувань.
11:19 24.11.16, лучанин
Нині інтерв*ю з політиками читати не хочеться, бо нема їм віри. Але з Садовим прочитав зацікавлено, хоча і не є його прихильником.
11:08 24.11.16, Павло
Відповісти
Коментар:
Ваше ім`я:
e-mail:
32+16=?
Ви незареєстрований користувач, тому коментар з’явиться після перегляду модератором. Зареєструйтеся, будь ласка, щоб мати можливість залишати коментарі без модерації