Реєстрація
Світло Вифлеємської зорі та слуги  пітьми на  українському шляху

Світло Вифлеємської зорі та слуги пітьми на українському шляху

09:31 9.01.2017
Відлуння тижня (02.01 – 09.01)

Шлях України, якщо навіть елементарно озирнутися в минувшину, - тернистий та й досі озивається болем мільйонів. Тих, кому судилося заплатити власними життями за право жити на своїй, Богом даній землі. Цей суворий іспит триває досі. Та в ці дні, означені святом Різдва Ісуса Христа, вкотре усвідомлюєш аксіому: Спаситель не віддасть у небуття народ, який не зрікся Його. Господь посилає суворі випробування тим, кого любить, даючи шанс на прийдешнє. Дорога Христа терниста. Але вона, осяяна незгасним світлом, переможна. Хочеться вірити, таким є й український шлях. Господь допускає стільки випробувань (для людини, для людської спільноти, найменованої народом), скільки можна витримати.

 

У світлі Віфлеємської Різдвяної зорі, яка вказала правильний шлях – до Ісуса, не сумніваєшся в неминучості торжества Вищої Справедливості. Та водночас укотре усвідомлюєш – головні випробування для держави та народу, зрештою, для кожного, хто в Україні сущий, - попереду. Якщо в 2016-му Європа неодноразово чітко демонструвала, що, всупереч своїм інтересам, готова зачинити двері перед Україною, то на початку 2017-го ситуацією довкола поховання одного з видатніших українських поетів було засвідчено намір позбувається й пам’яті про українців, які жили тут. У цьому контексті – «викидання» кісток Олександра Олеся з його могили у столиці Чехії - фактично логічний ряд на фоні антиукраїнської істерії у Польщі, вимог Бельгії, закликів частини політикуму в провідних країнах ЄС не звертати уваги на кремлівську «миротворчість» та відмовитися від економічних санкцій проти РФ.

 

Та, з іншого боку, ситуація, що складається з коригуванням європейської політики щодо України, має й позитивні складові. Адже всі справжні Герої України, навіть по завершенню своїх земних шляхів, мають повернутися на Батьківщину. У цьому сенсі промовисто висловися Сергій Надал, міський голова Тернополя: «Кожен з наших сусідів звик нам вказувати, як маємо трактувати свою історію. Це трапляється в тому числі з причини, що держава не дала однозначної відповіді на запитання, чи вважає вона учасників визвольного руху героями. Усі, починаючи від Петлюри, і закінчуючи Бандерою, мають бути перепоховані в Україні. Тоді почнеться відродження країни. Суспільство, яке вже давно визнало українських героїв, отримає офіційне визнання держави не лише у вигляді декларацій, а у вигляді реальних дій» (див. «ВП»).

 

Це прості істини. Але коли будемо їх ігнорувати, таким чином створюватимемо підґрунтя для пропозицій вітчизняних колаборантів, які, попри імітацію проукраїнськості, де-факто працюють у зв’язці зі споконвічним ворогом України. Про це суворо нагадувала низка подій та тенденцій першого тижня 2017 року.

 

«Захищають нас від ворога-антихриста»

Президент Петро Порошенко, вітаючи українців із Різдвом Христовим, наголосив (див. офіційне інтернет-представництво Глави держави): «Незбагненне диво - народження у вертепі Сина Божого - назавжди змінило світ. Це диво нагадало, що найголовніша заповідь – любити ближніх, як самих себе. Народженню Ісуса раділи небо й земля, Діва Марія та Йосип, пастухи й волхви. Усім своїм життям Ісус долав зло і дарував віру у Спасіння».

 

Лідер України закликав «найперше біля святих образів помолитися за воїнів, які і в ці новорічно-різдвяні дні захищають нас від ворога-антихриста. Звертаюся до новонародженого Спасителя із проханням дати їм сил і берегти їхні земні життя. І всю нашу країну врятуй, Господи, від усякого зла». Глава нашої держави побажав усім співвітчизникам «здоров’я, міцності духу, реалізації мрій і сповнення намірів, а головне - Божого благословення. Смачної куті та веселих свят, бо аж «три празники в гості». Христос народився!»

 

«Сценарій Трамп-Путін є цілком можливим»

Аналітики вважають, що світ поступово готують до великої домовленості між новообраним президентом США та російським лідером Володимиром Путіним. Про вірогідність геополітичної «змови» Білого дому та Кремля висловлюється у статті «На горизонті – пакт Трампа з Путіним» американська газета «The Washington Post». А напередодні Нового року інша впливова американська газета «The Wall Street Journal» надрукувала статтю українського олігарха з Віктора Пінчука, який закликав Київ до односторонніх поступок Кремлю у статті «Україна має піти на болісний компроміс заради миру з Росією».

 

«День» звернувся до міжнародних та українських експертів з проханням прокоментувати можливість ухвалення Пакту між Трампом і Путіним, а також дати оцінку ініціативі українського олігарха, який пропонує Києву піти на болісний компроміс заради миру з Москвою. Зокрема Стівен Бланк, старший науковий співробітник Ради американської зовнішньої політики, зазначив: «У цьому контексті нова стаття Пінчука із закликом до болісних компромісів з боку України є спробою поставити себе як можливого наступника Порошенка, якщо така угода постане, й повністю підірвати нинішній український уряд. Він представляє себе як людину, що сумісна з Москвою. Або, якщо використовувати метафору Другої світової війни, Кіслінга та Петена щодо Путіна. До того ж така можливість дозволила б йому та його соратникам і надалі збагачуватись за рахунок українського народу й повернути Україну назад до ситуації, яка суперечить усьому досвіду незалежності, а насправді васалітету щодо Москви». Політолог Лінкольн Мітчел, колишній професор Колумбійського університету, автор книги «The Democracy Promotion Paradox», так само переконаний, що «сценарій Трамп-Путін є цілком можливим».

 

Український аналітик Микола Капітоненко, виконавчий директор Центру дослідження міжнародних відносин, пояснює, що так звана «Велика угода» між Трампом та Путіним означатиме згоду Вашингтону на перебування України в російській зоні впливу. «Резонуючі ідеї на цю тему були сформульовані нещодавно колишнім держсекретарем США Генрі Кіссінджером та українським олігархом Віктором Пінчуком. Їх лейтмотив приблизно наступний: Україні доведеться шукати компроміс з Росією, і він буде складним і болючим», - резюмує він. У зв’язку із цим, припускає Капітоненко, «загалом адміністрації Трампа нічого не завадить запропонувати Путіну обмін України на важливе для них сприяння щодо Сирії, ядерного нерозповсюдження й тероризму. Напевно, багато хто у Вашингтоні вважатиме угоду хорошою, оскільки в обмін на другорядне питання зможуть отримати щось важливіше. В тому, що Україна стала для США є другорядним питанням, відповідальних шукати довго не треба. Складнощі реалізації американської політики на Близькому Сході теж відомі. Прагматичний обмін в дусі улюбленої Путіним політики ХІХ століття, здається, влаштує усіх». Водночас він нагадує, що «анексія і війна сформували стійкий антиросійський елемент української ідентифікації, і в цьому Кремлю звинувачувати нема кого, крім самого себе. А це означає, що яким би розмитим не залишалося болото внутрішньоукраїнської політики, нав’язати курс «назад до СРСР» буде неможливо. Принаймні, тій слабкій, неефективній та непривабливій Росії, якою вона є на сьогодні. Це міркування, як не парадоксально, робить угоду ще привабливішою в очах американців».

 

Микола Капітоненко висловився і щодо цілей Пінчука у зв’язку з публікацією статті в «Тhe Wall Street Journal». Він наголосив, що «ця ідея ставатиме дедалі популярнішою, особливо якщо війна затягуватиметься без перспектив виходу. А саме це станеться, якщо Путін і Трамп домовляться: Путін легко перетворить нас на Придністров’я. Невдовзі Давос, потім Мюнхен-Пінчук буде там просувати ідею далі. Його бізнесу потрібен мир, і я думаю, не тільки його».

 

«Євросоюз опинився на межі розвалу»

Джордж Сорос, філантроп і фінансист, переконаний, що демократія у США вистоїть (див. «Європейську правду»). «Конституція й інституції, зокрема – четверта влада, достатньо сильні, щоб протистояти перегинам з боку виконавчої влади, і це запобігатиме перетворенню потенційного диктатора на справжнього, - зазначає він. - Але США в найближчому майбутньому будуть зайняті внутрішньою боротьбою, в той час як меншини страждатимуть. США не зможуть захищати і просувати демократію в решті країн світу. Навпаки, Трамп буде більш прийнятний для диктаторів. Це дозволить деяким з них досягти компромісу зі США, а іншим - продовжувати свої справи без перешкод». Експерт також не сумнівається, що «Трамп волітиме домовлятися, а не відстоювати принципи. На жаль, це матиме підтримку з боку його ключового електорату».

 

Відтак Сорос наголошує: «Мене особливо турбує доля ЄС, над яким нависла загроза потрапити під вплив президента Росії Владіміра Путіна, чия концепція врядування несумісна з концепцією відритого суспільства. Путін не є пасивним вигодонабувачем за такого розвитку подій; він багато працював, щоб ці події створити. Він зрозумів слабку сторону свого режиму: той здатний експлуатувати природні ресурси, але не здатний генерувати економічне зростання. Він відчув загрозу «кольорових» революцій у Грузії, Україні та деінде. Спочатку він спробував взяти під контроль контролювати соціальні медіа. А потім зробив блискучий крок: використав бізнес-модель соціальних медіа для поширення дезінформацій та фейкових новин, дезорієнтуючи виборців та дестабілізуючи демократичні країни. Саме так він допоміг обратися Трампу».

 

Те саме, за його версією, «ймовірно, відбудеться у європейському виборчому сезоні 2017 року у Нідерландах, Німеччині та Італії. У Франції обидва провідні кандидати близькі до Путіна і прагнуть умиротворювати його. У випадку перемоги будь-кого з них домінування Путіна в Європі стане fait accompli – завданням, яке виконане». Сорос висловлює сподівання, що як лідери, так і громадяни Європи зрозуміють, яку це несе загрозу їх способу життя і цінностям, на яких був заснований ЄС. Він підкреслює: «Євросоюз опинився на межі розвалу з уповільненням економічного зростання і з виходом кризи біженців з-під контролю». А відтак прогнозує, що «тепер ЄС має пережити досвід, подібний до того, який пережив на початку 1990-х років Радянський Союз».

 

«Має на меті знищення України»

Айдер Муждабаєв, заступник генерального директора кримськотатарського телеканалу ATR, зазначає (див. «Українську правду»): «Ідеї «м`якої капітуляції» вкинуті не для того, щоб відразу їх реалізувати, а щоб зробити цю тему дискусійною. А коли ситуація «відстоїться» – почнеться на всіх каналах (у Пінчука і на інших, які завжди були антиукраїнськими) акуратна дискусія, як будувати відносини з Росією, виходячи із real politik».

 

Але, на його думку, «ці ідеї треба не обговорювати, а відкидати відразу, вирізати з тіла пристойних дискусій, як злоякісну пухлину, інакше вона дасть метастази у суспільній свідомості… Нас натомість професійно втягують у цей ганебний дискурс». За версією Муждабаєва, йдеться не стільки про дискусію, скільки про системну акцію, яка «насправді передусім має на меті знищення України, що народилася на Майдані, її повернення під крило Росії за «планом Б» путінського сценарію». При цьому він констатує, що «будь-яка проблема, якимось чином пов`язана з Росією, ніколи не зникає сама, а найгірші політичні прогнози зрештою збуваються».

 

«Будуть чи не будуть дострокові парламентські вибори»

На думку є Володимира Фесенка, політолога, директора Центру політичних досліджень «Пента», Фесенка, «наростання невизначеності – тенденція, яка проявилася в міжнародній політиці та міжнародних відносинах уже у 2016 році у вигляді «чорних лебедів», – у 2017 року лише посилиться. Цей рік у міжнародних відносинах стане більш невизначеним, більш суперечливим, більш хаотичним.І міжнародна ситуація для нашої зовнішньої політики, у тому числі, на жаль, і політики європейської інтеграції, у 2017 році істотно ускладниться. Не найоптимістичніший прогноз в плані міжнародної політики» (див. «Новое время»).

 

Що стосується внутрішньої політики, то, як вважає політолог, «головне питання, яке виникає щодо 2017 року – будуть чи не будуть дострокові парламентські вибори. І тут потрібно відзначити одну з тенденцій минулого року – вже другий рік не виправдовуються очікування щодо дострокових виборів. Насмілюся припустити, що і в 2017-му більше шансів на те, що вони не відбудуться». Фесенко наголошує: «Ризики для уряду, зрозуміло, зростуть наприкінці квітня – у травні, коли закінчиться мораторій на вотум недовіри уряду і може мати місце спроба спровокувати парламентську кризу, відправити Кабмін у відставку». Але він звертає увагу на те, що живемо в країні, де політика є вкрай погано передбачуваною сферою. «У нас завжди можливі сюрпризи. Рівень недовіри до влади і політичного класу, рівень невдоволення, прихованої агресії і напруги такий великий, що це може спровокувати нестандартні політичні ситуації, якщо з`явиться який-небудь емоційний каталізатор, який сколихне значну частину суспільства і об`єднає нині розрізнену опозицію. Тоді можлива серйозна політична криза», - припускає Фесенко.

 

«Протистояти можемо лише єдністю»

Народний депутат (БПП) Володимир Ар’єв, президент Комітету ПАРЄ з питань культури, освіти, науки і медіа, припускає (див. «Обозреватель»), що «інформаційна частина гібридної війни РФ проти України в 2017 полягатиме у наступних тезах:1) українська влада винна в усьому, тому її треба змінити; 2) Європі Україна не потрібна; 3) змініть владу, відновіть дружбу з РФ і все буде добре». На його думку, «всі три компоненти будуть використані одночасно з багатьма відгалуженнями від кожного - як для української, так і світової аудиторії. Якщо встоїмо ментально, як встояли свого часу проти інформаційного тиску та дезінформаційних вкидів країни Балтії, то відбудемося як держава остаточно».

 

У той же час, Ар’єв не відкидає вірогідності й песимістичного сценарію. «Якщо ні, то згадайте що вже зробили з Україною східні орди, коли 100 років тому незалежність утримати не вдалося», - нагадує народний обранець. Ар’єв переконаний: «Протистояти можемо лише єдністю, відмовою від стадної реакції на штучні подразники, кропітким і щоденним донесенням правди світу. Ми сильні, ми зможемо! Сподіваюсь, ми ще й розумні і не схибимо».

 

«…щоб наша держава не опинилася в ролі розмінної монети»

Після скандальної статті Пінчука та інших публікацій та ту ж тему гостро постало питання: як діяти Україні за нової реальності? Що ми можемо запропонувати світові замість ідей, що загрожують українській державності? З цього приводу в аналітичній розвідці «Рік змін, зрад та «примусу до миру»: що має змінити Україна, щоб витримати Трампа та «ідеї Пінчука» розмірковує експерт Олена Снігир із Інституту соціально-економічних досліджень (див. «Європейську правду»). Вона констатує, що «світовий порядок вже змінився, і наразі триває боротьба за встановлення нових правил гри на міжнародній арені. Чим швидше ми це усвідомимо і чим швидше ми зрозуміємо, що на кону стоїть наша державність, тим більше шансів у нас на те, щоб зберегти її».

 

Аналітик зазначає: «Російського агресора на даний момент стримують три речі – наші військові сили, консолідація українського суспільства та підтримка світової спільноти. Усі три чинники дуже нестабільні – у військовому плані ми об’єктивно поступаємось РФ, суспільство знаходиться під шаленим тиском з боку ворожої інформаційної агресії та через розчарування діями або бездіяльністю української влади, а динаміка голосування в ООН щодо українських резолюцій також не викликає оптимізму». На її думку, «період невизначеності, в який входять Сполучені Штати, а разом з ними і весь Захід, – дуже зручний час для того, щоб переконати західних лідерів у тому, що є просте рішення для завершення війни на сході України. Мовляв, єдине, що стоїть цьому на перешкоді – впертість офіційного Києва. Таким посланням до західних еліт є колонка Віктора Пінчука, опублікована напередодні Нового року у Wall Street Journal, і в якій, за словами іншого Віктора, Медведчука, пропонується «реалістичний порядок денний, який очікують від України західні держави». Нічого нового в ідеях, викладених в колонці немає – Пінчук, сильно переживаючи за кількість можливих жертв в результаті російської агресії, пропонує «купити мир», відмовившись від європейської та євроатлантичної інтеграції, відмовившись від Криму та погодившись на проведення місцевих виборів на окупованих територіях за умов присутності російських військ та відсутності контролю України над своїм кордоном».

 

Снігир наголошує, що «для Кремля важливо, щоб ці ідеї поширювалися з України та набували популярності на Заході у вигляді зручного та безболісного компромісу, особливо беручи до уваги нібито безперспективність нашої європейської та євроатлантичної інтеграції… Пінчук розповідає нам як умилостивити ворога, виконавши його вимоги. І не каже, що треба робити, щоб перемогти ворога. Він подає це як компроміс. Але компроміс неможливий за умови кризи довіри! Адже саме Росія порушила двосторонні угоди з Україною, здійснивши акт агресії та анексії частини території. Відновлення довіри може початись за умови виведення Росією своїх військ і повернення Україні контролю над кордоном, в тому числі кримським». На переконання аналітика, «шлях, який він пропонує, - не шлях миру, а дорога до втрати держави. Слід визнати, що Віктор Пінчук – ідеально обраний посол для донесення кремлівських планів в інформаційне поле Заходу під виглядом альтернативної української думки. Озвучений ним порядок денний однозначно буде артикулюватися на YES (Ялтинській Європейській Стратегії) та під час українського сніданку на полях Давоського форуму».

 

Зламати плани кремлівським ляльководам, підкреслює Снігир, можуть лише «представники української влади та бізнесу, якщо вони відмовляться від запрошення на YES і проігнорують заходи Пінчука у Давосі. Адже участь у колись таких популярних та престижних заходах стає ознакою колабораціонізму». А відтак нагадує, що « в перші дні нового року вийшла стаття колишнього українського дипломата Василя Філіпчука зі схожими, однак більш деталізованими пропозиціями щодо примирення з Росією. Її поява в той самий час може свідчити про невипадковість колонки В.Пінчука і про формування в українському експертному та владному середовищі групи адвокатів кремлівського плану». Констатуючи, що «світ дав нам фору у 25 років, але сьогоднішня реальність міжнародних відносин - справжня realpolitik, де цінності мають відстоюватися в тому числі грубою силою», Снігир резюмує: «Останні роки війни і приклад Сирії мали розвіяти ілюзії, що нашу державу захищатиме ще хтось окрім нас самих». Тож, на її переконання, «попереду - дуже складний період, під час якого переформатується усе зовнішньополітичне середовище довкола нас. Щоб справді держава не опинилася в ролі розмінної монети, українська зовнішня політика має змінити свій порядок денний та позитивно вплинути на контекст навколо України».

 

«Боротьба за владу буде посилюватися»

Анатолій Октисюк, представник Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД), вважає (див. «Апостроф»), що у розвитку ситуації вірогідні шість сюжетних ліній на 2017 рік. Перше протистояння - «Влада - Опозиційний блок», друге - «Влада - ображені олігархи, банкіри та бізнесмени», третє - «Старі еліти - нові проекти», четверте - боротьба між антикорупційними органами по лінії «НАБУ - САП - НАЗК – ГПУ», п’яте - латентне протистояння між БПП і НФ. Однак особливо руйнівною, наголошує аналітик, може виявитися боротьба між групами впливу в президентському оточенні. Анатолій Октисюк констатує: «Останнім часом в президентському оточенні загострюється політична боротьба між різними групами впливу, які представляють бізнес, силовиків, кадрових бюрократів та особистих друзів Президента. Окрім інтриг та боротьби компроматів за доступ до «політичного тіла Президента», окремі гравці працюють над тим, щоб відправити Володимира Гройсмана у відставку. Саме боротьба всередині президентського оточення за ресурси і монополії може призвести до загострення стосунків із групою Гройсмана. У 2017 році існують ризики, що нинішній прем’єр-міністр, розуміючи політичну токсичність Президента, наважиться піти у самостійне політичне плавання».

 

Загалом же, прогнозує аналітик, «новий політичний сезон обіцяє стати дуже конфліктним. Боротьба за владу буде посилюватися. Політична невпевненість в тому, як буде розвиватися ситуація в країні, може змусити олігархів ухвалити принципове рішення щодо вироблення нових правил гри та пошуку можливих альтернатив нинішньому керівництву країни. Однак в нинішніх умовах головною проблемою політичних акціонерів є те, що можлива альтернатива Порошенку, яка б влаштовувала всіх гравців, відсутня. Тому вироблення нового олігархічного консенсусу щодо можливих параметрів співіснування влади та великого бізнесу може активізуватися також лише після розуміння того, як буде протікати російсько-західне геополітичне протистояння».

 

Звісно ж, навіть найоб’єктивніші аналітики, зважаючи і на рівень обізнаності, і залежно від кон’юнктурних уподобань своїх господарів - «грошових мішків», приречені на не цілком адекватну оцінку реалій та облудний прогноз подальшого розвитку ситуації. Тим паче, що йдеться про суттєву непрогнозованість нинішніх реалій, які загрожують перерости у війну всіх проти всіх.

 

З іншого боку, коли внутрідержавні виклики підсилюються процесом геополітичного перерозподілу, більш-менш адекватний український політикум (навіть ті, хто продав себе за срібняки у п’ятій колоні), розуміють, якою може бути ціна втрати державності. Тому, навіть керуючись інстинктом самовиживання, вершителі доль (представники владного олімпу та олігархату), не можуть собі дозволити капітуляції перед відвічним стратегічним ворогом. Однак… Не так сталося, як гадалося. Або, якщо хочемо, історія вчить тому, що нічому не вчить.

 

Очевидно, так звані пропозиції Пінчука, чинного зятя Кучми, та екс-дипломата Філіпчука, - тільки видима верхівка айсберга, а не вдячний пас кумові Путіна: Медведчукова позиція щодо України давно не викликає сумнівів. На вірогідності втілення в життя напрацьованої в Москві гібридної стратегії колабораціонізму (зокрема після ймовірного запуску сирійського сценарію для України на фоні можливого потурання з боку США та ЄС) попереджали і ЗМІ: «У США агресію Росії проти України назвали головною загрозою для безпеки країн ОБСЄ» (УНІАН), «Качинський образився на Україну через Ющенка, але усвідомлює загрозу від Путіна - польські експерти» («Радіо Свобода»), «У Росії озвучили сценарій угоди Путіна і Трампа по Україні» («Апостроф»), «Кремль готовий до широкомасштабної операції на сході України» - Михайло Самусь зробив прогноз для Донбасу» («Газета по-українськи»), «В Україні приватні підприємці масово закривають бізнес» («UBR»), «ЄС перед точкою неповернення. Чи витримає Євросоюз виклики 2017 року» («ЄП»), «Трамп і Путін – прелюдія» («DW»), «Україна звинуватила ОБСЄ в грубому порушенні щодо «виборів» у Криму» («Експрес»), «Росія застосує сирійський сценарій до України» («Знай»), «Український інтерес. Трансформація Пінчука, знаковий Додон, скандальна Ле Пен» (УНІАН)…

 

Тож, очевидно, не дуже далекий від істини Карл Більдт, колишній міністр закордонних справ Швеції, коли зазначав (див. «Новое время»), що «входимо в період геополітичної волатильності: менше стабільних союзів, більше невизначеності... Наступна криза може бути набагато серйознішою тих, до яких ми звикли. Хоча б тому, що вона буде менш керованою». А в контексті розвитку ситуації в Україні реалії можуть виявитися ще песимістичнішими. На цьому акцентував увагу в своєму блозі висловив історик Олександр Мотиль. На його переконання, заяви Путіна щодо «мирного» вирішення конфлікту на Донбасі не мають жодного сенсу, адже найближчим часом Росія застосує «сирійський сценарій» щодо України та розпочне масштабну сухопутну війну.

 

А тим часом війна і не припинялася. Ворог не збирається зупинятися. «Україна святкує Різдво Христове у складних умовах: на Донбасі йде війна, наші найкращі сини і дочки помирають за волю України, люди страждають», - констатує Патріарх Філарет. - З нами правда, а там, де правда, – там Бог, а де Бог – там завжди перемога. Тому ми віримо в нашу перемогу!» Тож, услід за святішим, «у ці радісні різдвяні дні подякуймо нашому Спасителю, Господу нашому Ісусу Христу, за всі Його благодіяння до нас, за радості і скорботи. Будемо благати Його, щоб Він простив усі наші гріхи, вільні і невільні; щоб дарував Україні перемогу над агресором; благословив Українську державу і весь український народ у 2017 році; дарував нам мир, злагоду, єдність; щоб ми керувалися в житті любов`ю до Бога і ближніх, і до України; щоб ми ходили дорогами правди і не звертали на криві дороги. Нехай світлосяйне проміння Вифлеємської зірки осяює наші душі і серця світлом миру, любові і правди». Будьмо!

 

Автор публікації - Віктор Вербич



Світло Вифлеємської зорі та слуги  пітьми на  українському шляху Відлуння тижня (02.01 – 09.01)
Теги: Соціум


Трамп для України і надія, і загроза одночасно. тому не варто панікувати раніше. От вступить в права, тоді й побачимо.
13:11 09.01.17, Зоя
Відповісти
ZdUr7H <a href="http://rftkrdqfsqcq.com/">rftkrdqfsqcq</a>, [url=http://xfadgicpepag.com/]xfadgicpepag[/url], [link=http://ooycckvqndih.com/]ooycckvqndih[/link], http://txwkegaivnor.com/
18:03 05.03.17, zdTTcxOnuja
Печальні реалії сьогодення. Нехай Ісус нас оберігає і береже.
11:59 09.01.17, віруючий
Відповісти
А хіба дострокові вибори впинуть на хід війни на Сході? Сумніваюсь.
11:48 09.01.17, Яша
Відповісти
Звичайно, розвал і Євросоюзу, і розвал Росії колись таки стануться. Але чи ми це застанемо? А хотілося б побачити кіінець московії.
10:26 09.01.17, Дід Панас
Відповісти
Коментар:
Ваше ім`я:
e-mail:
32+16=?
Ви незареєстрований користувач, тому коментар з’явиться після перегляду модератором. Зареєструйтеся, будь ласка, щоб мати можливість залишати коментарі без модерації